У Седлищі вчителька майже півстоліття викладає історію

Серед жителів села Седлище – чимало учасників Майданів 2004 і 2013 років у Києві, багато воїнів, котрі боронили Україну на Сході. У селі люди дуже активно збирали допомогу для армії і зараз допомагають солдатам, зокрема тим, котрі проходять лікування в обласному госпіталі.

Звичайно, кожний при цьому виходить з власних переконань. Але на загальній налаштованості седлищенців, без сумніву, суттєво позначається і шкільне виховання, зокрема те, яке вони отримали на уроках історії та правознавства від учительки із величезним педагогічним та життєвим досвідом Ольги Лугвіщик.

Седлище для неї вже давно стало рідним, бо саме тут на освітянській ниві трудиться уже майже 45 літ. А загального педагогічного стажу в Ольги Іванівни налічується понад 50 років.

Читайте також: «Треба вірити в дитину», – кримненський вчитель півстоліття викладає хімію

«Я народилася у селі Воскодави Гощанського району Рівненської області. Стати вчителем історії мріяла ще з дитинства, а тому після закінчення школи поступала в університет у Київ. Історичний факультет, та ще й у столиці у ті часи був дуже престижний. І я тоді не пройшла по конкурсу, отож у 1969-му пішла працювати старшою піонервожатою у Садівську восьмирічну школу, яка знаходиться неподалік від мого рідного села. Відтоді і розпочалась моя педагогічна діяльність», – розповідає Ольга Лугвіщик. 

Вже працюючи у школі, Ольга Іванівна поступила на історичний факультет Львівського університету. Згодом познайомилась із уродженцем Седлища Степаном Лугвіщиком, котрий тоді був військовим.

Читайте також: «Я бачу університет, в якому виконані усі пункти моєї програми», – Анатолій Цьось

А в 1973 році молодята побралися. Жили у Яворівському районі Львівської області у військовій частині серед лісу. Вісім кілометрів вчителька доїжджала на роботу у Старичівську восьмирічну школу. Очевидно, це стало однією із причин, через яку подружжя вирішило оселитися на батьківщині Степана Андрійовича.

«Ми приїхали у Седлище 6 серпня 1974 року А  з 1975-го я почала вчителювати у місцевій школі. У вузі здобула спеціальність викладача історії та суспільствознавства, отож навчала дітей історії, правознавства, був період – що й географії», – розповідає Ольга Іванівна. 

1

Ольга Лугвіщик демонструє музейні експонати в кабінеті історії

У 1989 році Ользі Лугвіщик було присвоєно звання старшого учителя, у 1998-му – вчителя-методиста. За багато років роботи разом зі своїми учнями Ольга Іванівна зібрала багатющий матеріал з краєзнавства. Зокрема, досліджувала духовну спадщину села, різні періоди його минулого, цікаві куточки, як-от джерело по дорозі на Буцинь, записувала спогади учасників голодомору, остарбайтерів, ветеранів війни тощо. Їх вистачає, щоб видати повноцінну книгу з історії Седлища.

«Особливо мені цікаво вивчати період Другої світової війни.Вона принесла чимало біди і нашій родині. Мій тато, Іван Дмитрович Вознюк, служив ще у польській армії. Мав повернутись у 1939 році. Але з початком війни потрапив у німецький полон. Пробув у ньому довгих шість років, аж до самого визволення у 1945-му. Був у різних кутках Німеччини біля кордонів з Францією та Італією. Через це вивчив їх мови. А ще знав польську».

«У Польщі їх табір розташовувався біля Освенциму. Він там передавав продукти своєму земляку із сусіднього села і таким чином врятував його від смерті. А після війни радянська влада призначила завідувати млином. Сюди навідувались хлопці з лісу. Невдовзі тата заарештували і дали 25 років за зв’язки з УПА. Щоправда, із них він відсидів 7, а потім його реабілітували. Без сумніву, батькові розповіді, його патріотичні налаштування позначилися і на моєму світогляді та вихованні», – розповідає вчителька.

Читайте також: Вітряки, листівки та історія роду: вихідець зі Старовижівщини розповів про незвичні захоплення

Щоб мати право вчити інших, потрібно постійно вчитися самому – таким є життєве кредо Ольги Іванівни. Вона дотримується його вже десятки літ, постійно бере участь у різних методичних семінарах, краєзнавчих конференціях, шукає шляхи, як ще більше зацікавити дітей вивчати історію, організовує для них зустрічі з різними цікавими людьми, вдосконалює методики викладання.

У цій школі Ольга Іванівна працює вже майже 45 років

Спілкування з колегами, учнями додає їй сил, бадьорості, наснаги. У це важко повірити, але Ольга Лугвіщик – уже прабабуся. Торік у жовтні онуки подарували їй правнука Ельдара, котрий мешкає у Чевелі. Шкода, що цей новий родинний статус прийняла сама, без чоловіка, котрий відійшов у вічність 15 років тому.

Школа для неї – це справжній храм науки, з яким пов’язала усе своє життя.

«Багато що у майбутньому кожної людини залежить від дитинства. Як учню показати сутність багатьох речей, так він і в подальшому проявлятиме до них своє ставлення. Любов до рідного села, своєї Батьківщини, повага до предків, нашої історії є якраз одними із найважливіших серед них. Такий висновок зробила багато десятиліть тому і стараюсь донести значущість наших одвічних українських цінностей  до своїх вихованців впродовж усієї педагогічної діяльності», – зізнається Ольга Лугвіщик.

Юрій КОВАЛЬ

Читайте також: Секрети майстра зі Старовижівщини, який споруджує печі та каміни