Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Василь Романчук
Василь Романчук

Секрети майстра зі Старовижівщини, який споруджує печі та каміни

12:36 10.03.2020
4343

Наприкінці 80-х – на початку 90-х років, коли активно розвивалась газифікація і було дешевим блакитне паливо, усе більше людей віддавали перевагу йому і натомість розбирали у своїх оселях печі та грубки.

Здавалося, що вони вже не будуть потрібними і тільки займатимуть місце у домі. Тим же, хто їх залишив і прагнув переробити чи відремонтувати, знайти хорошого спеціаліста для цього ставало дедалі важче.

Сьогодні ситуація кардинально змінилась: газ і підвести до помешкання коштує чимало грошей, і використовувати його дорого. Тому більшість нинішніх забудовників встановлює твердопаливні котли, а щоб взагалі бути незалежними від постачальників енергетики, старається про всяк випадок змурувати ще й грубки.

Однак період, коли на них не було попиту, не міг не позначитись на кількості пічників, яких майже не залишилось, та й молодих, котрі перейняли ще дідівські знання і зарекомендували себе грамотними та вмілими майстрами, зараз одиниці.

Те, що без настанов та порад досвідчених колег не обійтись, підтвердить і Василь Романчук із Мельників, що на Старовижівщині. За прізвищем його, мабуть, знає менше людей, бо практично усі знайомі і друзі називають його Василем Метриком. Чоловік й сам до цього звик і вже навіть не пригадує, чого на нього так стали казати. А було це ще у шкільні роки, коли він отримав і свій перший урок пічника.

Читайте також: Як майстер із Любохин виготовляє човни

«Десь як я був у 2 чи 3 класі, мої батьки переробляли грубку в хаті. Покликали сусіда, нині вже покійного ветерана війни Івана Савчука. Він не раз виручав у цій справі жителів багатьох навколишніх сіл. Я тоді півдня терся біля старших, а потім, пообідавши, Іван Якимович кивнув в мою сторону: мовляв, ну хай малий цеглину покладе», – розповідає Василь.

Їх після того, як розбирали грубку, оббивали від глини, витирали від сажі і використовували по-новому. Причому мурувати треба було тією самою стороною, що була й раніше. Малий помічник цього, звичайно ж, не знав, тож поклав цеглину потемнілим від кіптяви боком зовні. Так вона там і залишилась.

«Але справа у тому, що на такій цеглі потім не триматиметься ніяка глина, цемент чи штукатурка. Тож що б батьки не робили, усе на тому місці осипалося. Так було років з двадцять, поки я не виріс і не надумав самостійно переробити цю грубку. За порадами тоді звертався до одного із жителів Борзової», – пригадує майстер.

На той час Василь вже мав чималий досвід будівельника. Працював не лише в Україні, а й багато років їздив на заробітки за кордон – у Росію, Польщу, Чехію. Та й для старовижівчан, у котрих здобув визнання вмілого спеціаліста, він звів не один дім.

Читайте також: Нове дихання: як підприємство відроджує озеро на Старовижівщині

«Коли нарешті знайшов вільний час і затіяв добудову з ремонтом в батьківській хаті, на місці грубки з піччю, які займали багато місця, вирішив змурувати каміна. Тоді у мене не було ні Інтернету, ні якоїсь літератури. І навіть по телевізору я не бачив, як він робиться. Просто все добре обдумав і сам визначив, яка має бути його конструкція. Камін вийшов такий, що у холодній хаті за двадцять хвилин ставало спекотно», – зазначає чоловік.

Коли його побачив землевпорядник з Ковеля, котрий приїхав у Мельники оформлювати Василю Романчуку документи на батьківську хату, то одразу попросив зробити й собі такого. Це було перше замовлення Василя Петровича.

З тих пір де вже він тільки не робив різних камінів – у Москві, Києві, Ірпіні, Луцьку. Загалом, як зазначає, спорудив їх вже понад сотню. І це не рахуючи грубок та печей. Постійно старається розширити свої знання, вдосконалює вміння. Каже, що з Інтернету можна не так і багато цікавого та корисного почерпнути, як здається на перший погляд. А от із книжок ще 70-80-х років – інша річ. Звичайно, майстер вже має і чимало власних, перевірених досвідом, секретів.

«Для топки найкраще використовувати шамотну цеглу. До її складу входить велика кількість обпаленої глини. Вона дуже термостійка та має підвищену міцність. Через це її складно порізати, бо навіть алмазні диски на болгарці швидко стираються. Тому я сконструював для себе спеціального станка, диск якого поливається водою».

«Для спорудження комина відмінно підходить наша рокитнянська цегла. За зовнішнім виглядом вона неприваблива, зате по якості я такої практично ніде не зустрічав. Щодо розчину, то для кладки, ремонту і облицювання печей та камінів з керамічної і вогнетривкої цегли зараз використовують мертель (вогнетривку суміш – авт.). Якщо ж потрібна глина, то хороша є на Великому полі у Новій Вижві», – ділиться секретами майстер.

Читайте також: «Потрібно вірити в себе», – Ярослав Карпук про Дзідзьо та шоу «Голос. Діти»

Часто господарі мурують каміни із металевими топками. Вони мають як свої переваги, так і недоліки. Наприклад, не всім подобається запах розігрітого полум'ям металу. Але справжній спеціаліст спорудить камін так, що з нього ніколи не вертатиметься в оселю дим, і без топки, і навіть без вмонтованих дверцят.

Причому зараз роблять такі, що обігрівають не просто одну кімнату, а й через спеціальні вентиляційні канали одразу кілька сусідніх. Дуже важливо також, щоб у ньому не збиралась сажа.

Читайте також: Мокре: як майор у відставці будує лазні та каміни

Про те, як усе це забезпечити, Василь Романчук може розповідати годинами. Але через постійну зайнятість чоловік відпочиває хіба що довгими зимовими вечорами. Тоді він полюбляє обмірковувати майбутні ідеї з будівництва, конструювати різні вироби, планувати інтер'єр своєї оселі. Зокрема, він власноруч зробив комп'ютерного стола, шафу-купе, люстру.

Повну ж ідилію у його домі створює потріскування дров у каміні, який він об’єднав разом із грубкою. Хто завітає до нього, одразу зауважить, що з таким обігрівачем будь-яка зима не страшна. А ще погляд усіх його гостей приваблює казкова скриня з яскравими декоративними скарбами, також виготовлена майстром. Як би вони не виблискували на сонці, але ті, хто звертався до Василя Романчука, знають, що його справжні скарби — добре відшліфовані знання і вмілі руки.

Юрій КОВАЛЬ

Коментарі

Юрій Коваль

16:09 10.07.2020

На жаль, у ці дні Василя не стало... Царство Небесне покійному...

21 вересня
Сьогодні
Вчора
19.09.2020
18.09.2020
17.09.2020
16.09.2020
15.09.2020