Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Протоієрей Володимир Федорович
Протоієрей Володимир Федорович

Із Почаєва в Синове: чому священик 18 років служить в маленькому селі

16:00 06.08.2018
2149

У Синовому 18 років у храмі служить протоієрей Володимир Федорович з Почаєва.

Коли приїхав на прихід місцеві не дуже вірили, що залишиться батюшка в їхньому селі надовго.

Пр це йдеться у матеріалі газети Волинські Новини від 2 серпня, – пише ІА Волинські Новини.

Поміняти Почаїв на нічим не примітне, окрім мальовничого озера, віддалене від районного центру або якогось ближнього містечка село – вчинок сміливий. Та минуло вже вісімнадцять років, а батюшка не тільки не зрадив своїх прихожан, а й оновив храм і ззовні, і зсередини. Хто давно не був у Хрестовоздвиженській церкві, буде радісно подивованим, як тут гарно та благодатно.

«Усе це завдяки нашим людям, – розповідає протоієрей Володимир. – То сільськогосподарську продукцію з присадибних ділянок продаємо, то колядуємо – звідси й кошти, бо серйозних спонсорів у нас немає. Окрім синівців, до нашої церкви приходять віряни зі Шкробів та Соколища, але й ці сільські громади не чисельні».

Усе дитинство та юність батюшки минули в Почаївській лаврі, куди його привели мама й бабуся, яка особисто знала великого подвижника православ’я преподобного Амфілохія Почаївського. Були вони щирими вірянами, це передалося в духовний спадок отцю Володимиру. Нині він тепло згадує першу іконку, яку йому поблагословили в лаврі, першу церковну книжечку, почаївські листки, які допомагав друкувати насельникам монастиря, і, звісно ж, колядки, що їх виконував разом зі священиками, від чого душа наповнювалася такою різдвяною радістю, що словами годі передати.

«Трудився на просфорні й там, де виготовляють свічки, тобто про життя лаври знав зсередини. Тому, коли настав час обирати навчальний заклад, де хотів би навчатися, іншого варіанту, як семінарія, навіть не розглядав», – каже протоієрей Володимир Федорович.

Після її закінчення молодий священик мав їхати на служіння в Крим. Та за Божим промислом його духівник архімандрит Леонтій (Бурко), який нині є намісником Милецького Свято-Миколаївського чоловічого монастиря, поблагословив його в Синове. Це село й стало для священика другим домом. Тут він несе свій хрест служіння Богові, тут народилися його діти, тут знайшла застосування своїм здібностям та умінням його дружина, матушка Марія, якій належить практично весь дизайн у храмі і яка разом з синами є активною учасницею культурного життя села.

Подружжя Федоровичів з надзвичайним теплом та вдячністю згадує жительку Синового Надію Курчай, яка замінила далеко від батьківщини їм тата та маму. «Вона допомогла виняньчити всіх наших чотирьох синів, приходила на допомогу в будь-якій житейській ситуації, – каже отець Володимир. – Ми дуже сумуємо за Надією Захарівною, якої більше з нами немає, і молимося за її світлу душу».

Найперше справи Божі та людські, а вже потім свої – за таким принципом живе отець Володимир. Комусь потрібно в лікарню, комусь у справах паперових в райцентр, комусь щось придбати на ринку – всі йдуть по допомогу до Федоровичів, бо знають, що не відмовлять. А якось поїхало подружжя в Ковель. Поки виконали чужі доручення, на власні справи не залишилося на сили, ні часу.

«Доведеться навідатися в місто наступного дня», – вирішили і не пошкодували, адже стільки добра подарували своїм нинішнім односельчанам.

Наталія Легка

Коментарі
18 листопада
Вчора
16.11.2018
15.11.2018
14.11.2018
13.11.2018
12.11.2018
11.11.2018
10.11.2018
09.11.2018
08.11.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин