Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Митрополит Ніфонт
Митрополит Ніфонт

Старовижівська письменниця поділилася спогадами про митрополита Ніфонта

12:00 30.07.2018
1619

Старовижівська письменниця Олена Чабан поділилась спогадами про митрополита Ніфонта.

«Світильник віри» – так називається моя нова книга про митрополита Ніфонта – нашого земляка, уродженця села Галина Воля.

Його зоря з'явилася в небі над Галиною Волею 30 липня 1948 року. І тому книга «Світильник віри» видана з нагоди 70-ліття від Дня народження нашого митрополита. Офіційно цей день вважали 5 жовтня, бо так записано в паспорті. Та у моїй першій повісті про дитячі і юнацькі роки Василя Солодухи (мирське ім'я митрополита Ніфонта), що вийшла у світ під назвою «Небесні дзвони», за­значено: «Марія народила сина 30 липня 1948 р.» (стор. 14, ост. абзац). Помилка? Ні. Коли «Небесні дзвони» готувалися до друку, владика розповів, що після його народження мама Марія хворіла, а бабуся Пріська не відразу пішла «записувати», що в них народився хлопчик.

От коли пішла – тоді й зареєстрували (тоді нерідко так неточно реєстрували новонароджених, бо ж пологи в жінок приймали вдома). Звідки така інформація? Про це дорослому вже Василю Солодусі розповіла односельчанка Соломія Гапонюк, котра тієї ж самої ночі, що й Марія, народила доньку. Василь і Оля (так назвали дівчинку) навчалися в одному класі. На жаль, ні Олі, ні її матері також уже немає в цьому світі. Та Олин брат, Петро Гапонюк, пам'ятає, як його мати розповідала, що годувала малого Василька своїм грудним молоком, бо його мама Марія хворіла. Ось така історія. Та головне те, що в цьому році був би у владики Ніфонта такий поважний ювілей...Був би... Лік часу наближає нас до цієї круглої дати. Тільки владика не відзначатиме її з нами. А ми зберемося і 30 липня, і 5 жовтня. Помолимося. І згадаємо свого духовного отця, його проникаючі до сердець проповіді, його співучий голос, благодатну усмішку, доречний жарт і батьківські благословення. Хай порадіє його світла душа...

Хвилюючі, теплі спомини про митрополита Ніфонта гріють душі його духовних чад, багатьох прихожан Української православної церкви. Є святе правило: все, чим обдаровує тебе Бог, віддавай людям – знання, талант, любов, милосердя, доброту... І Слово! Бо в ньому – наша сутність: молитва, вдячність, шана, повага, віра, надія.

Слово дароване людині Богом для того, щоб славити Його та возвеличувати вірних дітей Господніх. Тому так жа­дібно збираю я кожне вагоме слово, сказане про владику Ніфонта, особливо зараз, коли він уже... вдома – у Господа, на Небесах. І дуже вдячна авторам цих спогадів, у яких вони висловлюють свою любов і вдячність спочилому митрополиту, посилаючи в Небо палкі молитви за упокій праведної душі та щире прохання поселити її в Райських обителях.

Безумовно, в одній книзі неможливо вмістити все, що мав у собі владика Ніфонт. Читаючи його листи, надруковані тут, зрозуміла, як мало ми знали про його подвижницький труд, його болі й тривоги, стремління і радощі, коли заповітні прагнення здійснювалися. До останньої краплинки віддавав він своє здоров'я, сили, знання і свою безмірну любов Богу та людям. Таку жертву достойно нести могла тільки свята Людина.

Воістину – свята! Ми серцями це відчували, тому й тяглися до нього, як паростки до сонця. На жаль, багато сучасників по-справжньому оцінили феномен його особистості лише тепер, коли його душа залишила мирську суєту. Боляче... Тяжко...

Як далеко він бачив... Як мудро все сприймав... Як глибоко усвідомлював... Як по-батьківськи вкладав у наші холодні уми і в наші жорстокі серця любов до Бога, прагнення до виконання Його заповідей, як лікував наші духовні і тілесні рани. Про це ще будуть розповідати й розповідати всі, хто прочитає спогади, опубліковані в цьому збірнику. Бо тисячі людей зцілювалися його молитвами, його проповідями, його... сльозами.

В одному з листів архіпастиря Ніфонта є такі рядки: «Монах – це свіча, що горить перед Богом, це жива жертва, принесена в дарунок Творцю за своїх кровних і духовних родичів...» Свіча владики і після того, як він нас залишив, горить, світить і зігріває наші серця. В іншому листі, написаному молодому священику, владика наставляє його такими словами: «Ви повинні любити цих людей, молитися за них. Нехай Ваша паства бачить у Вас доброго пастиря, духовного отця, наставника, друга, лікаря, брата, молитвеника, хорошого порадника і терплячого священнослужителя...» Він так не тільки говорив. Усе це владика, маючи у собі, і ніс до людей.

Любов Господня... Ніколи і нікому не повірила б, що духовний зв'язок сильніший і міцніший, ніж кровний. І не звідала б, напевне, цього почуття, якби у моєму житті не було владики Ніфонта. Одна зустріч, перше його благословення мені, кілька сердечних, теплих слів – і така спорідненість душ, про яку уяви не мала. Я дуже люблю своїх рідних і близьких, вірно і віддано любила свого чоловіка. Але це не те почуття. Любов, яку так щедро владика Ніфонт дарував своїм духовним дітям (у т.ч. й мені), життєдайним струмочком вливалася в наші серця, її живильна сила весь час зростала під час зустрічей, розмов, богослужінь, пропо­відей, благословінь, після телепередач «Дзвони Волині», «Благодатна купель». Їх ми чекали, як Господньої ласки, бо вони дарували нам радість, силу, здоров'я, адже це було таке бажане спілкування з нашим улюбленим пастирем!

...Більше року митрополит Ніфонт перебуває в іншому світі. Але та любов не вичерпується. Бо її тут, у нас, так багато! Бо душа нашого духовного батька, наставника, вчителя не залишає нас, не може нас посиротити, молиться за всіх нас, аби ми не плакали, не журилися, не тужили. І радіє, коли молимося за її упокій, коли ми підтримуємо один одного, живемо з любов'ю, добротою і милосердям, творимо добрі справи. Бо тоді ми, його діти, наближаємося до Отця Небесного. А саме за це митрополит Ніфонт поклав своє життя на вівтар священства. Тож будьмо ревними у дотриманні Заповідей Божих і достойними виконавцями Заповіту дорогого архіпастиря.

Олена Чабан

Передрук заборонений

Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Стара Вижівка» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу[email protected]

Коментарі
19 квітня
Сьогодні
Вчора
17.04.2019
16.04.2019
15.04.2019
14.04.2019
13.04.2019
12.04.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин