Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Микола Пусь
Микола Пусь

У Новій Вижві працює тракторист без ніг

15:28 31.05.2018
561

Микола Пусь з Нової Вижви уже тринадцять років живе без ніг. Не зневірився, не опустив від розпачу рук, не скаржиться на труднощі, а господарює, має кохану дружину, турбується про трьох діток, тішиться життям. І постійно усміхається та передає свою радість іншим.

Про це пише Вісник.

Працює на комбайні, тракторі

Здається, що з Миколиного обличчя ніколи не зникає усмішка. Сміється навіть тоді, коли розповідає про біду, що назавжди перекреслила його життя. Був тоді зовсім юним, мав лише 21 рік. Скупо згадує, як вночі спіткнувся на залізниці і впав просто перед самим поїздом, який переїхав хлопцеві ноги. Цікавимося, як пережив трагедію, чи не їла душу депресія.

«Та яка депресія? – сміється Микола. – Ясно, спочатку лежав, та нічого поганого не думав. Коли виписався додому, зробили протези. Але мені з ними незручно, бо нічого не можна зробити. А потім сів на трактор, попробував проїхатися. Бачу – треба робити спеціальні педалі».

І хоч з’їздив не один інвалідний візок, навчився ходити на руках. Відтоді Миколу не можна застати вдома, хіба лише взимку, і то знаходить собі роботу. А коли починається весна, часу у чоловіка немає. Бо треба посадити городи – і свої, і людські. Їздить на тракторі, комбайні, має спеціально обладнаний легковий автомобіль. Каже, роботи – море, аби встиг усю переробити.

Щоб не образити зайвим словом, обережно цікавимося, чи мав дівчину. І Микола знову сміється:

– Була. Після того випадку ще зустрічалися два роки, а потім покинула.

Їхав на візку – і заговорив до дівчини

А через деякий час своє кохання і долю хлопець знайшов на сусідній вулиці – Юля жила за чотириста метрів. Знайома була з його молодшим братом, а от Миколу ні по школі, ні по клубу майже не знала, бо молодша за нього аж на вісім років.

– Як почали зустрічатися?

– А він їхав на візку по вулиці та й зачепив мене, – сміється молода жінка. – Через трохи запропонував зустрічатися.

Виявляється, на той час Юля мала хлопця у Рожищі, де навчалася у технікумі. А її подруга, побачивши у «контактах» Миколу, все підмовляла: «Не будь дурна – будь з Миколою, а цього викинь з голови». А ще й Пусь наполегливо видзвонював. І дівчина здалася – через рік вони одружилися.

– Виходить, відбив її у хлопця, – сміється Микола.

Про це весілля гудів чи не увесь район. Хтось шкодував Юлю, хтось застерігав, а от батьки жодного разу не відмовляли від шлюбу. Жінка каже, нікого й не послухала б. Весілля гуляли чимале, на півтори сотні гостей. Як і годиться, наречена в білому платті, молодий – у темному костюмі, тільки на інвалідному візку. Юля зізнається, жодного дня не пошкодувала, що поєднала своє життя з Миколою.

– Він хазяїн, дуже толковий, – щиро каже Юля, ніжно поглядаючи на свого чоловіка. І він відповідає їй люблячою усмішкою.

У молодої сім’ї одне за одним посипалася малеча. Найстаршій дівчинці шість років, середньому хлопчику – три, а найменшій донечці – всього півтора рочки. Дітвора тулиться до тата, а він турботливо пригортає до себе. І коли бере на руки синочка, усмішка зникає з Миколиного обличчя.

«Маємо біду. У нашого хлопчика ДЦП. Возили його по лікарях, у Рівне. Правда, лікування дуже дороге, але знову поїдемо. Аби тільки дитина була здорова...» – журиться чоловік.

Дивишся на цю закохану пару, і хочеться побажати, щоб вони через усе життя пронесли свою щиру любов, аби у їхній сім’ї панували лише добро, радість і щастя. Адже Микола Пусь – яскравий приклад тим, хто зневірився у важких життєвих ситуаціях, коли здається, що з бідою життя скінчилося. А також здоровим людям, які впадають у відчай і ниють, що нема роботи, грошей, світ немилий, доводить, що життя прекрасне.

Олена ПАВЛЮК

Фото Руслани ТАТАРИН

Коментарі
21 квітня
Сьогодні
Вчора
19.04.2019
18.04.2019
17.04.2019
16.04.2019
15.04.2019
14.04.2019
13.04.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин