У Секуні знайшли ікону, яку реставрував Тарас Шевченко

У Секуні знаходиться ікона, яку реставрував Тарас Шевченко.

Про це пишуть Факти.

– Мене давно цікавив переказ про те, що ікону Божої Матері у волинському селі Секунь відновив Тарас Шевченко, але правда це чи легенда, ніхто не перевіряв, – розповідає шевченкознавець, письменник, завідувач кафедри журналістики Національного педагогічного університету імені Драгоманова Віктор Жадько. – Вирішив поїхати, щоб розібратися. Результати перевершили мої найсміливіші очікування.

«У Секуні місцевий священик повів мене до старовинної Іовської каплиці (знаходиться на цвинтарі), щоб показати старовинну ікону Божої Матері, яка мене цікавила, – продовжує Віктор Жадько. – Виявилось, отець не знав легенду про те, що Тарас Григорович реставрував цей образ та надав йому вигляд ікони. Але я про це читав у книгах і статтях. Скажімо, шевченкознавець Петро Жур 1979 року записав розмову з 86-літнім Мефодієм Рижком, який згадував: «Дід Іван розповідав, що в їхнє село приїжджав разом із членами пізнавальної експедиції поет Тарас Шевченко, малював церкву, не нинішню, збудовану пізніше, та ікону», – повідомляє науковець.

Тут слід зазначити, що 1893 року рештки храму в Секуні, замальовки якого робив Шевченко, перенесли на нове кладовище, звели капличку й освятили на честь преподобного Іова Почаївського. Сюди забрали й різний церковний інвентар, храмовий архів та образ Божої Матері».

 «Розмірковував так: зазвичай художники залишають на своїх роботах підпис або якийсь знак. Уважно роздивившись ікону, я нічого не знайшов. Але ж трапляються випадки, коли автограф закамуфльований. Тому зробив 32 фотознімка окремих частин полотна, щоб після повернення додому збільшити зображення за допомогою комп’ютера та ретельно дослідити. Як виявилося, на мене чекало відкриття», - зазначає Віктор Жадько.

Віктор Жадько: «Коли я вперше побачив образ, вразило те, що на Божій Матері та на Сині Божому намальоване намисто та інші прикраси були саме українські!»

Науковця вразило, те що коли побачив образ, вразило те, що на Божій Матері та на Сині Божому намальоване намисто та інші прикраси — саме українські! Я не міг одірвати очей від милого українського обличчя Діви Марії з дитятком на лівій руці в художньо мальованій кольоровій шаті. На Божій Матері, як дар пошани і любові українському жіноцтву, пишалися низки коралів і пацьорів (намист). З корони на голові спускалися пасма різнокольорових стрічок. За православними канонами іконопису цього не повинно бути.

Так ось, збільшивши зображення, він помітив у медальйоні на грудях Ісуса літери «Ш» та «Т», а також дату – «1846». Саме восени цього року Тарас Шевченко як член Археографічної комісії поїхав у відрядження на Волинь, щоб зробити малюнки історичних пам’яток, записати народні перекази, пісні, казки, та й завернув у Секунь. Цікава деталь: ініціали автора вмонтовані всередину обрамлення так, що візуально виглядають як герб України – тризуб.

Після цієї виняткової знахідки шевченкознавець відшукав у архіві Почаївської лаври книгу «Опись церковного имущества», що заведена у Секуньському храмі ще 1806 року – це опис майна, події релігійного змісту: весілля, похорони, свята… Навпроти запису «Образ Божої Матері за Престолом» зазначено: «В 1846 году образ сей рештаврирован проезжим живописцем Тарасіем Шевченком». Так він отримав ще й такий доказ Шевченкового авторства

Ікона в Секуні незвичайна, вибивається з канонічного ряду. Віктор Жадько шукав відповідь на питання, чому вона така? І спало на думку порівняти обличчя Божої Матері на іконі з портретом Бони. Побачив: це одне й те саме обличчя. Так ось чому на образі Богоматері зображено атрибути монаршої влади: корона, мантія, хрести й медальйони у золотих підвісках!

Картина королеви Бони, що стала іконою Божої Матері, була написана майже 500 років тому

Письменник вважає, що коли Шевченко взявся реставрувати ікону, їй було понад 300 років. Підстави назвати цю цифру дає те, що мені вдалося з’ясувати в архіві Почаївської лаври: від початку це була не ікона, а кімнатний портрет королеви Бони з одним із її синів. Бона – дружина Сиґізмунда I Старого, польська королева, за походженням герцогиня Міланська, Неаполітанська принцеса, дочка міланського герцога Джана Галеаццо Сфорца та Ізабели Арагонської.

Шевченко лишив свій авторський підпис на медальйоні, що на грудях Ісуса

Королева Бона займалася на Волині благодійництвом, її шанував та молився на неї простолюд. Там і нині є гора Бона, її ще називають «Замкова».

У Почаївській лаврі науковець не тільки відшукав важливі документи про ікону Божої Матері. Віднайшов та сфотографував місця, де Тарас малював види та краєвиди цієї святої обителі. За зроблені відкриття я отримав від церковників право три доби на рік безкоштовно жити в готелі на території монастиря.