Волинська говірка: як у минулому звертались до найрідніших
-
-
>
-
>
-
>
1625
Пропонуємо старовижівчанам дізнатись, як чотириста років тому наші предки звертались один до одного.
Про звертання до найрідніших, колег та дітей пишуть Хроніки Любарта.
У волинських родинах форми звертань були гарними й промовистими: «милостивий мій родителю», «милостива мені матінко-добродійко», «наймилостивіший мій отче», «сердешний брате-благодійнику», «мій великомилостивий пане-куме», «любий мій пане-зятю», «наймиліша мені пані-дружино».
Забутим нині є милозвучне слово «облюбениця», застосовуване впродовж ХVІ–ХVІІ століть на означення коханої дівчини, бажаної майбутньої дружини.
Стосовно середовища друзів, найбільш вживаними були звертання «приятель», «приятелька», «панове приятелі», «добродій», «товариш». Доволі поширеними були і популярні нині слова «колега» (у множині – «колего’ве») і «братчик». Останнє визначення стосувалося членів корпорацій – ремісничих цехів, релігійних братств.
