«Я ще встиг вдома посадити картоплю»: історії переселенців, які знайшли прихисток у Смідині
-
-
>
-
>
-
>
463
Представники Волинського Інституту Права відвідали переселенців, які, рятуючись від війни, приїхали до села Смідин.
Щоб зробити життя переселенців, що нині мешкають у місцевому прихистку, комфортнішим, Волинський Інститут Права закупив та передав комоди, ліжка, матраси, ковдри і подушки. Зробили це завдяки проєкту «Шелтер» від Фонду Східної Європи. Про це написали на сторінці Волинського Інституту Права у фейсбуці.
Переселенці, які знайшли прихисток у Смідинській громаді, поділилися своїми історіями.
«Я ще встиг вдома посадити картоплю. Сподіваюся, що й сам урожай зберу», – каже Анатолій з Горлівки, що не вперше залишає рідну домівку через війну.
У 2015-му році разом з сім’єю він із Горлівки переїхав до Бахмута, а цієї весни – на Волинь.
«Росіяни були дуже близько від міста. Тому, щоб врятувати внуків і дітей, вирішили поїхати в спокійне місце. Спершу планували потягом з Краматорська, але випадково сіли на автобус до Дніпра. Вже в дорозі дізналися, що у залізничний вокзал Краматорська влучили ракети… Якби ми не сіли на автобус, то були б саме там. Пощастило нам», – розповів Анатолій.
Тетяна з Кремінної, що на Луганщині, розповідає, що в будинок, де жила її бабуся та сестра, також влучили ракети і додає: «Добре, що всі живі».
«Там у нас рідні лишилися. Виїхати звідти зараз не можна і зв’язку з ними немає. Що там нині відбувається − не знаю. Коли ми від’їжджали − не було ні світла, ні газу. Хоч я і частина моєї сім’ї зараз в безпеці, але постійно думками з тими, хто лишився в Кремінній», – каже жінка.
Читайте також: Представники Смідинської громади знайомилися з досвідом Нововолинська щодо вирішення проблем переселенців.
