«Моя мета – відновити Полісся рентабельними сільськогосподарськими культурами», – Володимир Бащук

«Де народився, там і згодився»! Ця приказка – коротка і влучна характеристика для Володимира Бащука з села Текля Старовижівського району.

Та знають його не тільки тут, але й на Ратнівщині, і в Шацькому районі, і в Ковельському. Вісім років Володимир Васильович – незмінний  помічник народного депутата 21 округу Степана Івахіва.

На цих територіях немає жодної школи, ФАПу, дитсадка чи будинку культури, де б він не побував ще задовго до децентралізації і до використання тих можливостей, які відкрилися з утворенням громад.

Читайте також: Відкриття ФАПу в Грабовому: як це було. ФОТОРЕПОРТАЖ

У 2012 році багато закладів у буквальному сенсі слова слід було повертати до життя або ж не дати зруйнуватися тому, що функціонувало.  Разом із благодійним фондом «Патріоти Волині» рятували навчальні заклади від  холоду й сирості, і хай що, але 6000 вікон досі втримують тепло у школах. Та хіба тільки це: була й реконструкція дитсадка у селі Велимче Ратнівського району, і нові дитячі групи в садках селах Якушів та Глухи,  й сотні інших успішних проєктів, де без місцевого провідника, на кшталт Бащука, годі було обійтися. 

Поки ми шукали його домівку, то спинилися на кілька хвилин неподалік місцевого  храму Успіння Пресвятої Богородиці. Три роки тому тут відзначали 25-річчя з дня заснування. Місцеві, довідавшись,  кого шукаємо, зразу й ввели в курс: мовляв, а ви знали, що Васильович храму теж  допомагає?  Але говорити про те не дуже любить. Ну що ж, не знали.  На прощання гукають нам: «Васильович або біля землі, або десь із людьми».

Така ось характеристика свого, місцевого, який активно господарює, здорово знається на будь-якій, особливо сільськогосподарській,  техніці й з власного досвіду знає про насущні проблеми селян:  на що очікують, чим розчаровані, від чого втомилися і що планують робити, аби втриматися на плаву. 

Володимир Бащук цьогоріч балотується в депутати до обласної ради від партії «За майбутнє», щоб говорити про труднощі на рівні Волині, і щоб розв'язувати проблеми не на словах. Як сказав нам уже при зустрічі: «Я ж тут поряд, тікати нікуди не збираюся. Що зроблю  – за те й перед своїми буду відповідати».  Земля для нього, без надмірностей, – це його життя. Про неї говорить, якось особливо стишуючи голос. Так говорять про рідне. 

Поки налаштовуємось на розмову, декілька разів дзвонить телефон: Васильович комусь розв'язує питання довезення піску на приватне будівництво, комусь проговорює пункти своєї виборчої програми, перед кимось перепрошує, що не встигає до виборів заїхати. Але дуже постарається. 

– Володимире Васильовичу, ви – людина дуже зайнята: помічник народного депутата, багато працюєте біля землі, займаєтеся громадською діяльністю, у вас із дружиною троє дітей. І ось – чергові місцеві вибори, ви балотуєтеся на депутата обласного рівня.  З чим йдете? 

– Знаєте, після того, як ти проживаєш півтори тисячі зустрічей, як це було і продовжується за періоди каденції Степана Івахіва – тобі вже нічого не страшно! (сміється – авт.). Але якщо серйозно, діти вже дорослі, моїм Саші, Світлані та Сергію – за двадцять. Біля землі я працюю, скільки себе пам’ятаю. Та й вчився за цим напрямком в аграрному університеті Львова.

Потім був і головою сільськогосподарського виробничого кооперативну «Волинь», і головним інженером в  ОВСГ «Волинь», займався ремонтом сільськогосподарської техніки та таке інше. Веду це до того, що все, що стосувалося землі: посівних, росту і збору зернових, картоплі, буряків;  техніки, механізації, я пройшов від і до.

Без зайвої скромності  можу назвати себе експертом в цьому напрямку. Але до техніки теж нерівно дихаю, це – моє захоплення, я б назвав це хобі. А йду з програмою, яка, можна сказати – визріла за ці роки роботи з людьми.  Бачу, що ми не тільки здобули, але й втратили за ці роки і над чим маємо добре попрацювати. Моя програма продиктована ось цим буденним щоденним життям, яким живу я і багато моїх земляків. 

— Під втратами маєте на увазі, наприклад, спад поголів’я ВРХ і виробництва молока в країні і на Волині? 

— Саме так! Ви бачили ці цифри? За об`ємами виробництва молока Україна в 1991-1995 роках була на шостому місці в світі! Це офіційні дані. Після таких країн як Франція, США, Росія, Німеччина та Індія.

А в 2020 році наша країна – на 32 місці в рейтингу і  виробляє у 4 рази менше молока, ніж на початку навіть 2000-х. От у 1990 році поголів’я корів становило 8,5 млн голів, а вже в  2020-му ця цифра скоротилась до 1,7 млн голів.

Але ж маємо всі можливості нарощувати його, ми можемо заробляти цим!  Але селянин зі свого двору цього не в стані зробити. Потрібні рішення на інших рівнях.  І хтось повинен звертатися з цим запитом у вищі органи місцевого самоврядування. 

— І ще одним напрямком, який плануєте відроджувати на Волині, значиться льонарство. Ви справді думаєте, що це реально? 

— Так, це складно, але можливо, бо ми вже це робили, є практика і досвід. У 80-ті роки я на власні очі бачив  ці чудові сині поля в період цвітіння на Волині. На хвилинку, в нас сіяли десь понад 26 тисяч гектарів льону-довгунця, і ми були третіми в цій галузі після Чернігівської та Житомирської областей,  мали дуже переконливі прибутки.

Зберігаю певні цифри, статті та дослідження з цього питання. Тому знаю, про що кажу. Галузь занепала в кінці 90-х. Але в Україні непогано зорієнтувалися фахівці  Житомирщини, налагодили постачання до Китаю. 

Наше Полісся теж може відродити цю прибуткову галузь, адже має серпневі роси – це одна з тих ідеальних умов для вирощування льону.  Часом невесело жартую,  що от, в соняхах і ріпаку в нас люблять фотографуватися, і по цьому орієнтуються, що на Волині вирощують.  Настав час для льону! Це питання мені цікаве, з цим готовий працювати. 

— Але погоджуєтесь, що бодай не пасемо задніх у вирощуванні картоплі?

— Не все так просто! Ми зараз стикаємося з викликами через карантин,  з кліматичними змінами, з наслідками меліорації. Наприклад, через суху й жарку погоду в окремих районах земля дуже тверда, важко обробляти, важко копати. Багато хто з фермерів на Волині вже сьогодні підіймає питання зрошення. Тому буду підтримувати своїх колег в обласній раді, які просуватимуть питання модернізації меліоративних каналів, що з`єднують кілька районів. Воно справді нагальне. 

Ну й рентабельність культивування картоплі багато в чому залежить ще й від сортів.  Тож окремим пунктом в мене йде робота з проєктами, що стосуватимуться селекційного матеріалу картоплі. А ще іншим, – збут сільськогосподарської продукції, маю намір створити в кожній ОТГ спеціальні відділи, де працюватимуть люди, які зможуть укладати відповідні договори на збут і постачання.

Але щоб цей збут мав місце, – потрібні, знову ж, хороші дороги, інакше буде страждати логістика. Цей пункт сьогодні передбачений в програмі ледь не кожного кандидата, і це добре. Я – не виняток, крім того,  дуже хотів би допомогти нашим людям, об`єднаним в ОТГ, отримати курсування внутрішніх маршруток. 

—  До виборів – кілька днів. Що побажаєте собі й іншим? 

— Найперше, всіх запрошу прийти на виборчі дільниці 25 жовтня, попередньо обов’язково ознайомитися з оновленою системою голосування, партія «За майбутнє» розробила дуже хороші буклети  з детальними інструкціями.  Знаєте, ті, кого виберемо, дуже відчутно вплинуть на якість життя громад, міст, сіл і селищ. На життя кожного з нас.

Тому – обов’язково приходьте!  Буду радий зустрітися, враховуючи всі карантинні вимоги.  Ще побажаю спокою, твердого переконання, що робите все правильно.  Хай як, вибори завершаться, а люди мають залишатися людьми.  Тому бажаю всім нам міцного здоров`я і за жодних обставин не втрачати гідності!

Читайте також: «Конкретики управлінця і господарника мене навчило життя», – Степан Поляк