Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

«Старовижівські бабуньки» підкорюють інтернет своїм співом

13:18 08.10.2019
429

Любительки народного співу – учасниці співочого гурту «Старовижівські бабуньки» додають весільчанам неймовірної радості, величаючи молодят, їхніх батьків та родичів.

За плечима кожної з цих жінок – більш як копа літ, нелегка вдовина доля, а в душі – пісенні скарби, якими вони щедро діляться із слухачами.

Вісім років тому «Старовижівські бабуньки» поєднали жінок, які залюблені в народний мелос, відтворюють колишні звичаї, супроводжують піснями весільні церемонії. Ініціаторкою гурту стала Віра Рижко, пише Валентина Блінова на Facebook.

Їй виповнилося 84 роки, але любов до фольклору, старовини та місцевої історії не дає літам знати про себе. За професією бібліотекар-бібліограф, якийсь час працювала секретарем Старовижівської селищної ради, вона була серед тих, хто відродив традицію вечорниць у місцевому Будинку культури. Звісно, таке дійство супроводжувалося не просто народними піснями, а саме місцевими, обрядовими, притаманними тільки Старій Вижівці.

Згодом із вечорничників виокремилися літні жінки, котрі й дали друге життя звичаєвій спадщині, що передавалася від роду до роду. Вони об’єдналися у гурт «Старовижівські бабуньки», якими й керує Віра Рижко.

Звісно, час і мода змінили наші традиції та звичаї, разом із старшим поколінням відходять у минуле і пісенні скарби, які колись супроводжували людину від народження до проводів в останню земну дорогу. От і взялися співачки відтворювати те, що пам’ятають із молодих літ.

– Колись як ішла весільна процесія до церкви, то все село чуло. Перехожі зупинялися, молодята кланялися, запрошували на гостину і все це супроводжувалося піснею, – розповідають навперебій жінки. – Ми теж знаємо їх, співаємо, коли просять господарі.

– Пісні, якими супроводжуємо початок обряду в молодої та молодого, благословення батьків, перепій на дорозі, викуп молодої, обсівання пари, супровід до вінчання і від шлюбу, здебільшого записані від місцевих старожилів. Вони допомагають створити атмосферу справжнього родинного свята. Інколи навіть підказуємо батькам наречених, як слід зробити те чи інше дійство. Без наших пісень не обходиться перепій, коли обдаровують молодять. А перш ніж гостей запрошують до столу, співаємо молитву «Отче наш», – деталізує Віра Рижко.

Як стверджують учасниці гурту, попит на старовину, фольклор не тільки зростає, а й органічно поєднується з новаціями теперішнього весілля, коли його веде тамада, а музиканти розважають гостей сучасними ритмами. Якось знайома попросила «Старовижівських бабоньок» заспівати обрядових пісень на весіллі. І родинам наречених, і гостям так сподобалося, що їх стали запрошувати на весілля не тільки в Старій Вижівці та навколишніх селах, а й в інші райони і навіть Луцьк. Хоча жодних оголошень про свою програму весільних пісень колектив ніколи ніде не розміщував, оперативно спрацювало «БіБіСі»: баба бабі сказала. Так слава про фольклорний колектив розійшлася далеко за межами селища. Понад те, про них дізналися навіть за кордоном. Хтось у фейсбуці розмістив відео із записом виступу бабусь. І воно викликало численні захоплені коментарі.

Аби не загубилася фольклорна спадщина місцевої громади, керівниця гурту «Старовижівські бабуньки» Віра Рижко уклала збірку «Наш роде хороший». Тут не тільки весільні пісні, а родинні звичаї, святкові та трудові обрядодії Старої Вижівки, які співачки не раз відтворювали просто неба. Це і різдвяні колядування, і купальські забави, і зажинки та обжинки.

– Ці пісні записані з дитинства в моєму «малому комп’ютері», вкарбувалися у пам’ять із юності, – розповідає Віра Миколаївна. – Старовинні обряди, давні українські співанки, пісні рідного краю записуємо від старожилів, вивчаємо, співаємо, щоб зберегти для нащадків. Так, із уст колишньої жительки села Борзова Ганни Петрівни Тищук записали невідому різдвяну молитву «На Сіонській горі», 92-річна жителька Старої Вижівки Анастасія Іванівна Бондар залишила нам у спадок місцеву колядку «У господаря надворі стоїть явір зелененький». А від колишньої учасниці хору «Надвечір’я» Віри Михайлівни Яворської перейняли зворушливу пісню «Лиха доля».

– Кожна пісня відображає життя і побут наших земляків. Коли їх виконуємо, то ніби переносимося у сиву давнину, відчуваємо біду і радість, які вони пережили, – додають «Старовижівські бабуньки».

Щоб роки не стерли пісенну пам’ять, а фольклорні скарби не загубилися у нашому стрімкому сьогоденні, співачки хочуть записати все віднайдене, відтворене на цифрових носіях і передати у місцевий краєзнавчий музей.

Хто ж вони – ці завзяті ентузіастки, які попри роки і нелегкі долі дарують землякам радість зустрічі з фольклорною спадщиною минулого? Про них найвлучніше розповіли Віра Рижко та Надія Ляшук у частівках, які склали самі. 70-річна Любов Сергіївна Троян, будівельниця, – «славна та поважна, люблять її люди». 65-річна Ольга Іванівна Тищук, колишній оператор обчислювальних машин, «як затягне …пісню, то далеко чути, наче в молодість всіх нас хоче повернути». 71-річна Надія Панасівна Ляшук, бухгалтер, – «в щасті і біді всім допомагає».

78-річна Любов Федорівна Хлопук, продавець, – «старається, щоб не марно Божий день прожити, щоб було що дітям й внукам в спадок залишити». 73-річна Марія Корнилівна Білінська , секретар-машиністка, – «в усіх виставах господиню грає, страви смачні приготує». 83-річна Надія Василівна Міндер, держслужбовець, «різних заходів культурних зроду не минає». 60-річна Галина Іванівна Баран, робітниця, – «любить поспівати та піснями голосними усіх розважати». «Обрядові – ще з дитинства, ще з юності знає, та до кожного весіння програму складає», – це вже рядки про Віру Миколаївну Рижко, яка не тільки об’єднала «Старовижівських бабуньок» у колектив, а й керує ним.

У кожної з цих жінок домашні клопоти, господарка, та й здоров’я інколи бажає бути кращим, але любов до пісні, бажання передати її нащадкам запалює в серці кожної невгасимий вогник, додає сил та енергії. Їх ніхто не збирає на репетиції – призначають їх самі. Більше того, для репетицій самі шукають приміщення. Бо і Будинок культури, і місцевий музей, і районна бібліотека, які погоджуються прихистити колектив, працюють лише до 18 години, а жіночки можуть зійтися тільки ввечері, коли впораються з домашніми справами.

Отож сходяться чи то в лазні Любові Хлопук, чи в садибі підприємця Бащука, а то й просто неба на його подвір’ї. Тоді чистими, на диво молодими голосами співачок, старовинними піснями в автентичному виконанні заслуховуються всі мешканці навколишніх будинків. І ніхто не скаже, що виводять їх жінки, яких випробувала нелегка вдовина доля, затяжна хвороба чоловіків, непоправні втрати. Бо пісня – щира, народна, стародавня, з глибини віків – повертає кожній із них оптимізм, а будні робить святом зустрічі з молодістю.

Загрузка...
Коментарі
20 жовтня
Сьогодні
Вчора
18.10.2019
17.10.2019
16.10.2019
15.10.2019
14.10.2019
13.10.2019
12.10.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин