Дубечне: шестеро дітей із родини служать у храмах
-
-
>
-
>
-
>
2183
Джерело: http://visnyk.lutsk.ua/
У церкві душа особливо відчуває зв’язок з Господом. У цьому переконана Марія Білітюк із села Дубечне, яка є дячихою місцевого храму.
Жінка молода (їй усього 38 років), та скільки себе пам’ятає, щонеділі йшла на службу Божу, аби помолитися за себе, своїх близьких, попросити у Всевишнього прощення та милості, пише Вісник.
«Моя покійна бабуся Агафія Пилипівна 20 років співала у церковному хорі, то й привчила мене і ще вісьмох моїх братів та сестер відвідувати місцевий храм. Звісно, дитині важко збагнути значимість молитви, та з роками відчуваєш її серцем», – ділиться спогадами Марія.
Троє із семи сестер родини Антонюків (таке дівоче прізвище героїні цієї розповіді) є дячихами у храмах: Марія – ось уже три роки у місцевому Свято-Покровському, Катерина – вісім років у Свято-Преображенському, що у Старій Вижівці, Наталія – понад десять років у Свято-Благовіщенській, Пресвятої Богородиці обителі, що в Бортничах міста Києва.
Ще одна сестра, Людмила, співає у церковному хорі в Ковелі, Світлана – у Старій Вижівці, брат Михайло – у Дубечному. Усі сестри й брати постійно ходять до храму, водять туди своїх діток. Тож матері-героїні Василині Максимівні Антонюк, по-справжньому є ким пишатися: дев’ятеро хороших дітей, 12 чудових онуків. Коли всі вони збираються разом – це найбільше для неї свято. Глави цього великого сімейства Миколи Панасовича рік тому не стало.
«Я вийшла заміж у Глухи, мій чоловік Віктор звідти. Спочатку там жили, доки не купили будинок у Дубечному. Потроху облаштовуємо власне обійстя. Діток у нас четверо, є для кого старатися, тож наш татко змушений часто їздити на заробітки. А ми тут самі якось справляємося», – Марія ніжно притискає до себе найменшеньких, Віку та Андрійка.
«Можна сказати, я самоучка. Ще з юності знала порядок богослужінь, залюбки співала у хорі дубечненської церкви. Коли три роки тому стала дякувати, то, звісно, потребувала підтримки хористів, поради отця Віктора Панчука – і завжди їх отримую. Взагалі, з його приходом на парафію багато змінилося на краще. Його просвітницька робота, зокрема в недільній школі, сприяє тому, що в храмі все більшає молоді», – розповідає Марія Миколаївна.
Вочевидь, місцевий батюшка також утвердив у бажанні стати священником і її сина Вадима – нині він на другому курсі Київської духовної семінарії. До цього хлопець із п’ятого класу прислуговував у церкві.
«Це його вибір з дитинства, який, безумовно, не може не радувати», – каже жінка.
Справжнім же святом для її душі є час, коли разом зі своїми сестрами та братом співають у рідному храмі.
Любов БІДЗЮРА
