«Болить душа», – у Дубечному хулігани крадуть та нищать квіткове царство садівника

04 Червня 2019, 14:33
Садівник Петро Дмитрук 2761
Садівник Петро Дмитрук

Садівник Петро Дмитрук із Дубечного Старовижівського району багато років віддав улюбленій справі. Чоловік бідкається, що не один рік хулігани нищать його квіти.

Цьогоріч невідомі вирвали з корінням й розкидали понад 200 тюльпанів, пишуть Волинські новини.

Йому вдалося вивести персик власної селекції, на кущі глоду виростити яблука та груші, на дикій вишні – сакуру. На обійсті Петра Олександровича росте чимало саджанців хороших сортів яблунь, груш, слив, смородини, а ще – різновиди клена, плюща, їстівного каштана, калини, жасмину, спіреї, гортензії, самшиту, ялівцю та інших фруктових і декоративних культур.

Волинський садівник закоханий і в квіти, тому поміж деревами та кущами висадив величезну кількість тюльпанів, які в період цвітіння стають океаном червоного кольору. Саме з ними Петро Дмитрук і має величезні проблеми. Щороку чи то із заздрощів, чи аби завдати збитків, губителі природи намагаються знищити його квіткове царство. Не став винятком і цьогорічний сезон.

«У Пасхальну ніч невідомі вирвали з корінням і розкидали по дорозі та на сусідньому обійсті більш як 200 тюльпанів. Звернувся в поліцію. Ті знайшли нібито зловмисника – юнака зі Здомишля Ратнівського району, але хлопець каже, що нарвав для своєї дівчини лише букет із 50 тюльпанів, а хто пошкодив решту квіток, він не знає», – розповідає Петро Олександрович.

Кілька років тому хтось також вирвав багато тюльпанів і викинув за огорожу, позаминулого трапилася така ж оказія, коли 100 корчів цих квітів викопали, а 100 знищили. Крадуть тоді, коли знають, що господаря немає вдома, а іноді не бояться і його присутності.

За три-чотири метри від обійстя Дмитрука розташований бар, де збирається молодь не лише з Дубечного, а й з інших сіл.

«До орендаря закладу в мене претензій немає, чоловік порядний. А от відвідувачі чого тільки не коять. Колись і шифер на моєму будинку побили, і колодку для рубання дров на дах закинули. Не раз доводиться збирати пластикові пляшки, скло», – каже садівник. 

Обійстя Петра Дмитрука та бар розділяє заїзд до сусідського господарського приміщення.

«Якби його закрили, бо користується ним практично лише один сусід, то й безчинства такого було б значно менше. З цього приводу я намагався відстояти свою точку зору навіть через суд, але справу програв. Тепер чекаю її перегляду в суді вищої інстанції, у Києві, однак надія серце не гріє. Дивує те, що в рішенні суду записано, нібито мої кущі червоної смородини руйнують сусідську огорожу, насправді ж вони її підтримують. Це я вам як спеціаліст кажу», – вважає Петро Дмитрук. 

Погоджуватися або ні з аргументом досвідченого садівника – справа суду. Однак дім, у якому живе, Петро Олександрович придбав багато років тому. Тут колись був сільський медичний пункт. Як запевняє, меж земельної ділянки не переносив, двічі міняв паркан, але хулігани руйнують і той, що є нині. Одні сусіди стверджують, що спірна дорога тут була здавна, інші вважають, що люди, які там їздять, могли б без неї обійтися.
 

«От, хай як прикро, доводиться судитися, – сумно зітхає Петро Олександрович, – бо душа болить, коли бачиш, як знищують плоди праці твоїх рук, красу, яка мала б радувати людей. Я не шкодую тюльпанів і готовий поділитися ними з кожним, хто попросить, але бути таким жорстоким до природи – гріх».

Чоловік розповідає, як у молоді літа вирощував 114 сортів тюльпанів, вивчав їх, готувався захищати навіть дисертацію, але життя склалося так, що змушений був повернутися в Дубечне і взятися за фермерство, залишивши наукові дослідження. Йому хотілося радувати земляків, тож дерева та кущі не лише оточують його дім, а й прикрашають обійстя по інший бік огорожі, тобто з дороги, якою дубечненці поспішають на залізничну станцію.

Доглядати свій скарб чоловікові з роками стає все важче. Хочеться спокою, теплих людських стосунків і взаєморозуміння. Бо річ саме в них, а не в тюльпанах чи кущі червоної смородини.

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024
20:39