Пейзажі Старовижівщини зачарували туристів. ФОТО
-
-
>
-
>
-
>
2021
Сергій Палько поділився враженнями від подорожі берегами Турії, на яких розташовані й села Старовижівського району.
Два останніх дні зими і перший день весни Сергій Палько з друзями пройшли пішим походом берегами Турії (45 км). Йшли виключно правим берегом.
Далі користувач виклав цілу розповідь про мандри. Подаємо її без правок – для більшої концентрації емоцій.
«Придержувались найближчих до ріки лісових і польових доріг, стежок, а то і просто лугами і плавнями.
На початку дня нас нагнав на велосипеді старий дід з Комарівських хуторів. Вони розташовані через річку від села Комарове. Завів на могилки. В його молодість на хуторах було 45 хат. Зараз живе 11 чоловік. Переважно всі старі.
Біля Комарового через Турію побудована довга кладка. Тут цілу зиму держаться біля 14 лебедів.
Звернувши трохи правіше, зайшли в село Личини, яке лежить в стороні від Туруї. В селі старих і нових хат порівну. Десь з третину стоять пустками. Перейшовши за Личинами через ліс, вийшли до моста на село Мильці. З нього добре видно Миколаївський чоловічий монастир. Пообідавши біля розкладеного вогню, просто заплавою пішли далі. Біля ріки, далеко від монастира, гуляв монах.
Біля Підсинівки Турія розбивається на дві протоки. Залишивши рюкзаки на узліссі, плавнями підійшли до села. Тут можна зробити через одну з проток місток з поваленого дерева і перейти на острів навпроти села. Село дуже живописне. Заплава ріки поросла буйними травами і очеремами. Кущі місцями повністю «викошені» бобрами.
Приблизно в восьмистах метрах від острову знайшли гарне місце для ночівки: обривистий, порослий мішаним лісом берег Турії. Від західного вітру заховались трохи вглиб лісу. Насовали дров і розійшлись гуляти по околицям. Почався вечірній переліт лебедів. Їх наближення чути здалеку по свисту вітру в їх крилах. П’ятірка одних напоролась на мене в заплаві, пролітаючи на висоті 6-7 метрів. Різко зламавши стрій, вони хаотично набрали висоту.
Коли стемніло зовсім, всі попідтягувались до вогню. Варився чай, кава, два види супу. Розказувались різні історії з цікавих книг. Спати ліг хто як хотів. Діма в бівазаку, Володя під тентом, Саша під верхнім пологом намету, я біля вогню.
Вночі дув сильний вітер, розкидаючи снопи іскор з вогню. На чистому небі, без місяця, яскраво світили зірки.
Ранком трава в заплаві покрилась інієм, який швидко розтопило сонце. Ми з Дімою ще раз прогулялись до Підсинівки. Дуже живописне місце!»
Коментарі