Мокре: як майор у відставці будує лазні та каміни

Майор у відставці пройшов службу на Завказзі, працював на шахті, розпочав кар’єру охоронця правопорядку в Сибіру, а продовжив її на Волині, у Мизовому.

А ще Володимир Дунець – майстер змурувати грубку, піч чи камін. Узявся за це ремесло, коли пішов на заслужений відпочинок.

Про пише інформаційне агентство Волинські новини.

«Для того, щоб насолоджуватися скарбами природи, людина має бути здоровою, сильною і розумною», – цей незаперечний постулат відомого фізіолога Івана Павлова плідно втілив у життя майор міліції у відставці Володимир Дунець.

Мій співрозмовник проходив строкову військову службу в мальовничому та багатому на традиції Закавказзі, випробовував силу волі та виявляв сміливість, працюючи в шахті, розпочав кар’єру охоронця правопорядку в Сибіру, а продовжив її на Волині, у Мизовому. Але хай де перебував, завжди приділяв велику увагу природним дарам, використовуючи їх на власне благо та для здоров’я рідних, близьких і друзів.

Через багато років Володимир Зіновійович повернувся в рідне село. Так, напевне, й мало бути, втім переїзд був зумовлений життєвими обставинами, тож дорослий, із сивиною на скронях чоловік з любов’ю та без зайвих нарікань узявся облаштовувати найтеплішу в світі батьківську хату.

Ще живучи в Мизовому, дільничний втілив свою давню мрію – звів біля будинку російську лазню, облаштував її на зразок тих, що бачив у Сибіру. Частими гостями у парильні були друзі, ті, хто служив разом з веселим на вдачу, але самовідданим у роботі офіцером міліції.

Після переїзду невеличка парильня з’явилася і в Мокрому – окремі її елементи Володимир Дунець забрав з попереднього місця проживання.

«Збудував її власними руками з сосни, смоляний запах цього дерева – король фітотерапії, – розповідає Володимир Зіновійович. – У водичку, якою сприскую каміння, обов’язково додаю ялівцеву олію. Утеплювач лазні зробив без використання будь-яких токсичних речовин. Це саман: глина, пісок, вода та кінський гній. Річкове каміння привіз із Трускавця, воно гладеньке, обточене водою, за високої температури не «стріляє».

НАЙКРАЩИЙ МАСАЖ НЕМОЖЛИВИЙ БЕЗ... ВІНИКА

Наша розмова про лікувальні властивості лазневих віників пізнавальна, захоп­лива. Про це диво природи Володимир Зіновійович може розповідати годинами.

«Найкращий лікувальний ефект – від березового віника, – підтримує думку фахівців Володимир Дунець. – Хоч будь-який подвоює користь від парильні й кожен по-своєму виганяє хворість. «Масаж» березового віника чинить глибоку дію, виводить з організму шлаки, поліпшує вентиляцію легень. За допомогою листя цього дерева лікують ревматизм, подагру, артрит. Але воно має бути неодмінно дрібним або середнім за величиною».

Цілющою є й дія дубового віника, незамінного у лікуванні шкірних висипань, він спричиняє протизапальну дію, наповнює лазню ароматом. І, мабуть, не кожен знає, що саме дуб перешкоджає підвищенню тиску в людини. Такий віник до вподоби аматорам сильного жару в парильні.

«Не менш корисним є кропив’яний віник, – провадить Володимир Зіновійович. – Але користуватися ним потрібно дуже обережно. Щоб кропива «не кусалася», її на дві-три хвилини опускають в окріп. Масажувати таким віником тіло варто легенько. Кропива містить мурашину кислоту, що поліпшує кровообіг, заживляє рани, чинить загальнозміцнювальну дію. Її застосовують для профілактики атеросклерозу, лікування печінки».

Не можна не згадати і про смородинові віники, незамінні в лікуванні кашлюку, кашлю, захворювань суглобів, шкірних висипань. У природі немає рівних ялівцевому віникові. Він помічний при паралічі, радикуліті, алергії різного походження і навіть туберкульозі легень. Полиновий дезінфікує, знімає дратівливість, покращує сон. Горобиновий корисний гіпертонікам, згубно діє на золотистий стафілокок, цвілевий гриб.

«Усі ці дерева і трави ми знаходимо поряд із собою, – наголошує Володимир Дунець. – Трішки бажання – і природа сама приходить на поміч. Шкода, що в сучасному глобалізованому світі чомусь забуваємо про звичайні речі».

ПРО ШАПКУ З КОЗЯЧОЇ ВОВНИ, ПОРІЧКОВИЙ ЧАЙ ТА КЕДР НА ОБІЙСТІ

Господар сільської лазні радить обережно вдаватися до її послуг тим, хто має серцево-судинні захворювання, зокрема гіпертонію.

– А як визначаєте температуру в парильні? – запитую.

Відповідь ошелешує: за допомогою звичайного дзеркала, яке тут висить. Якщо температура менша за сто градусів, у парильні з’являється легенький туман, він осідає на дзеркалі росою, коли вища – поверхня не пітніє.

«Щоб почуватися безпечно під час такого відпочинку, надягаю шапку з чистої козячої вовни, – розповідає Володимир Дунець. – Звичайно, у парильні краще лежати, ніж сидіти, тоді в людини не скаче тиск. Пропітнів – вийшов у передбанник».

Біля оселі Дунців в оточенні молодих дерев – ставок зі студеною водою. Його наполовину викопав господар власними руками. Отож, босоніж по зеленій траві або пухкому сніжку прямісінько з лазні – в купіль, що освіжає, – і чудовий настрій збережеться на весь день.

У своєму обійсті господар посадив молоду сосну. А щоб їй не було сумно, поряд шепотить колючими китицями кедр – незвичний мешканець у наших широтах.

«Знайшов його під час прогулянки у лісі, – розповідає Володимир Зіновійович. – Кілька років жив у Сибіру, вподобав кедрові горішки. Дуже зрадів такій «зустрічі», сподіваюся, що й онукам вони смакуватимуть. Один, два, три... – рахує вік деревця. – Йому вже півтора десятка років виповнилося».

А ще гостинний майор у відставці – майстер змурувати грубку, піч чи камін. Узявся за це ремесло, коли пішов на заслужений відпочинок. Раніше навіть і не підозрював про свій прихований талант. Тепер родичам, друзям та знайомим завжди прийде на допомогу – потішить живим теплом.

Після такої роботи не зайве й чарчину перехилити, поласувати шашличком. Як справжній мисливець Володимир Зіновійович уміє приготувати не лише цей делікатес, а й подати запеченого зайця гостям до столу.