Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Майстриня Валентина Мороз
Майстриня Валентина Мороз

Вишивальниця зі Старої Вижівки створює дивовижні картини

10:40 05.02.2018

Старовижівчанка Валентина Мороз захоплюється вишивкою. Жінка створює неймовірні пейзажі, ікони, дитячі портрети, янголи – всі ці та інші сюжети можна побачити на картинах пані Валентини. ЇЇ роботи сприймаєш не очима, а радше душею.

Читайте також: Ангелики, закохана пара, диво-павич і Тарас Шевченко: старовижівська майстриня показала свої вишиті роботи

Про це йдеться на сторінках газети Волинські Новини №4 (103) від 1 лютого, – пишуть на сайті Волинські Новини.

Першою роботою в цьому стилі була вишивка «Тріада», – згадує Валентина Мороз. – Відтоді минуло десять років. Згодом вишила весільні образки для внучки, картину «З мамою за руку». «Лебедина вірність», «Перший поцілунок», «Перше побачення», «Найкращий друг», «Прогулянка», «Мамина шляпа» – це лише лірика, кілька назв із безлічі картин. Звісно, назви говорять самі за себе. А що головне в житті кожної жінки? Авжеж, любов!

І треба ж так любити непросте ремесло вишивальниці, щоб ніч видавалася надто короткою, бути щасливою від того, що в руках голка, а на колінах полотно, що чоловік Василь, перший поціновувач, нетерпеливо очікує, що на стіні з’явиться ще один неймовірний портрет, яким можна буде втішатися. Він знайде час і можливість змайструвати для нього рамку, відшукати тоненьке, як талант майстрині, скло.

– Коли мої роботи якось забрали на виставку в місцевий краєзнавчий музей, чоловік зітхав: «Без них хата якась порожня», – каже Валентина Степанівна.

– А відвідувачі виставки мали втіху милуватися роботами пані Валентини, – підкреслює директорка музею Наталія Ковальчук. – Зупиняєшся біля картини «Дощ» – і ніби потрапляєш під теплу зливу в старовинному місті. На презентацію колеги прийшли тоді її друзі, які разом з умілицею співають у народному хорі ветеранів «Надвечір’я», бо для них ця культурна подія незвичайна, особлива. Вітають, радіють, бо на те є безперечні підстави.

Братися за картину «Дощ» було навіть якось лячно, – розкриває деякі секрети Валентина Степанівна. – На ній тридцять кольорів та відтінків. Але, побачивши її в каталозі, не мала спокою. Та щойно розпочала, все пішло легко, як по маслу. А ось картини «Прогулянка» і «Свята родина» довелося вишивати двічі, позаяк перші варіанти подарувала. Скажу відверто: як в одну річку не можна увійти двічі, так і створювати одну й ту ж роботу двічі дуже важко, бракує ніби другого дихання. Які кольори люблю? Приглушені, спокійні: кавовий, коричневий, тілесний, сірий. Саме вони й переважають у моїх роботах.

Зговорилися і про такі модні нині вишиванки з бісеру.

– Це не моє, – відверто каже майстриня. – Використала бісеринки в картинах «Маки», «Дівчина з букетом квітів», але душа до цього ремесла не лежить. Муліне – інша справа, тим паче, коли це, скажімо, гарні якісні нитки, які отримую, як і схеми, полотно, з «Бабусиної скрині».

Любов до прекрасного у Валентини Мороз вишивками не обмежу­ється, а продовжується у величезному квітковому царстві біля хати, де дарують втіху і господарям, і перехожим троянди, лілії, тюльпани, крокуси тощо, але це вже тема для іншої розмови.

Наталія ЛЕГКА

Фото зі сторінки Валентини Мороз на Fabebook

Коментарі
21 лютого
Вчора
19.02.2018
18.02.2018
17.02.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин