Вишивальниця зі Старої Вижівки створює дивовижні картини
-
-
>
-
>
-
>
3404
Джерело: https://www.volynnews.com
Старовижівчанка Валентина Мороз захоплюється вишивкою. Жінка створює неймовірні пейзажі, ікони, дитячі портрети, янголи – всі ці та інші сюжети можна побачити на картинах пані Валентини. ЇЇ роботи сприймаєш не очима, а радше душею.
Читайте також: Ангелики, закохана пара, диво-павич і Тарас Шевченко: старовижівська майстриня показала свої вишиті роботи
Про це йдеться на сторінках газети Волинські Новини №4 (103) від 1 лютого, – пишуть на сайті Волинські Новини.
Першою роботою в цьому стилі була вишивка «Тріада», – згадує Валентина Мороз. – Відтоді минуло десять років. Згодом вишила весільні образки для внучки, картину «З мамою за руку». «Лебедина вірність», «Перший поцілунок», «Перше побачення», «Найкращий друг», «Прогулянка», «Мамина шляпа» – це лише лірика, кілька назв із безлічі картин. Звісно, назви говорять самі за себе. А що головне в житті кожної жінки? Авжеж, любов!
І треба ж так любити непросте ремесло вишивальниці, щоб ніч видавалася надто короткою, бути щасливою від того, що в руках голка, а на колінах полотно, що чоловік Василь, перший поціновувач, нетерпеливо очікує, що на стіні з’явиться ще один неймовірний портрет, яким можна буде втішатися. Він знайде час і можливість змайструвати для нього рамку, відшукати тоненьке, як талант майстрині, скло.
– Коли мої роботи якось забрали на виставку в місцевий краєзнавчий музей, чоловік зітхав: «Без них хата якась порожня», – каже Валентина Степанівна.
– А відвідувачі виставки мали втіху милуватися роботами пані Валентини, – підкреслює директорка музею Наталія Ковальчук. – Зупиняєшся біля картини «Дощ» – і ніби потрапляєш під теплу зливу в старовинному місті. На презентацію колеги прийшли тоді її друзі, які разом з умілицею співають у народному хорі ветеранів «Надвечір’я», бо для них ця культурна подія незвичайна, особлива. Вітають, радіють, бо на те є безперечні підстави.
Братися за картину «Дощ» було навіть якось лячно, – розкриває деякі секрети Валентина Степанівна. – На ній тридцять кольорів та відтінків. Але, побачивши її в каталозі, не мала спокою. Та щойно розпочала, все пішло легко, як по маслу. А ось картини «Прогулянка» і «Свята родина» довелося вишивати двічі, позаяк перші варіанти подарувала. Скажу відверто: як в одну річку не можна увійти двічі, так і створювати одну й ту ж роботу двічі дуже важко, бракує ніби другого дихання. Які кольори люблю? Приглушені, спокійні: кавовий, коричневий, тілесний, сірий. Саме вони й переважають у моїх роботах.
Зговорилися і про такі модні нині вишиванки з бісеру.
– Це не моє, – відверто каже майстриня. – Використала бісеринки в картинах «Маки», «Дівчина з букетом квітів», але душа до цього ремесла не лежить. Муліне – інша справа, тим паче, коли це, скажімо, гарні якісні нитки, які отримую, як і схеми, полотно, з «Бабусиної скрині».
Любов до прекрасного у Валентини Мороз вишивками не обмежується, а продовжується у величезному квітковому царстві біля хати, де дарують втіху і господарям, і перехожим троянди, лілії, тюльпани, крокуси тощо, але це вже тема для іншої розмови.
Наталія ЛЕГКА
Фото зі сторінки Валентини Мороз на Fabebook
