Листи старовижівчанки мандрують світом

Христина Максименко зі Старої Вижівки любить писати паперові листи та розсилає листівки по всьому світу. «Я з тих людей, що обожнюють торкатися пальцями шершавої структури паперу і дивитися, як лягає чорнило», – каже дівчина. 

Христина розповідає, що хоч і закінчила університет у Києві та має освіту юриста, завжди мала творчу натуру: «Не можу сказати, що моя професія мені нецікава, але сьогодні мене по-справжньому захоплює творчість! Ілюстрації, танці, книги, естетичні журнали, посткроссинг –  те, чим я живу сьогодні».

«Створення ілюстрацій – моє справжнє захоплення! Вигадувати нові світи, наділяти життям своїх героїв, дозволяти їм мріяти, любити, сміятися та відчувати – це мій простір реалізації фантазії. Мої останні роботи можна назвати творчими пошуками: я випробовувала нові стилі, нестандартно поєднувала кольори та шукала нові форми. Такі експерименти мені дуже сподобалися».

«Я старанно виводила літери та малювала. Процес написання листа видавався мені казковим і магічним. Я рада, що попри свої роки листівки залишилися для мене такою ж казкою. Тема листів часто траплялася в документальних книжках. Листівки змінювали життя та хід історії, за них віддавали останні останній одяг та їжу. Нельсон Мандела, який боровся проти колонізації та довгі роки був політичним в’язнем, міг отримували листи від своєї сім’ї лише раз на рік! Я думаю, ці листи неабияк його підбадьорювали та надавали сил. У цифрову епоху листування також дуже важливе. Розвиток технологій не дає листам бути  звичайним засобом обміну інформаціі. Листівки перетворилися в окремий вид мистецтва, стали проявом любові,  цінним подарунком».

«Маю у своїй колекції листівки з Данії, Фінляндії, Португалії, Лапландії, Естонії, Франції та Німеччини. Листи доходять приблизно за місяць після відправлення. Моїм справжнім скарбом є лист із Таїланду, мене надзвичайно цікавлять східні країни! Маю листівку татарською мовою, яка для мене дуже цінна. З-за кордону у листах часто зазначають градуси Цельсія, описують погоду – лишається закрити очі та відправитися за океан...»

«Я часто надсилаю листи в Україну випадковим людям. Зазвичай це відбувається через соціальну мережу Instagram. Просто готую пост про те, що зроблю приємність людям у вигляді листа. Особливо уважно ставлюся до тексту на звороті листівки. Пильно підбираю кожне слово, щоб воно надихало людину, або ж було близьким їй по духу. Часто надсилаю листівки з власними ілюстраціями. У відповідь теж отримую частинку одкровення, між нами відбувається емоційний обмін», – розповідає Христя.

«Надсилання листівок перестало бути для мене звичайним хобі, я хочу популяризувати це мистецтво, розповідати іноземцям про Україну та її культуру, – зазначає ілюстраторка. – Хоча останнім часом мої листи були спрямовані на українську аудиторію. Це дало мені зрозуміти, наскільки приємні та творчі люди в нас проживають. У майбутньому планую окрім листівок за кордон робити ініціативи в Instagram і обмінюватися листами з українцями».

«Важко порахувати, скільки у мене листів. Я їх зберігаю у різних місцях, де проживала, – зізнається дівчина. – Кожна отримана листівка – це тепло, яке зберігається через кілометри. Я ретельно підбираю листівку для кожного, а слова на звороті створюють зв’язок між мною та адресатом. Написання листів не займає багато часу і недорого коштує. А емоції, які отримують люди – безцінні, тому відправляйте листи!»

Анастасія ТУМІК

фото з особистого архіву Христини Максименко