Звільненого бійця з Любохин зустріли в Луцьку
На Театральній площі у Луцьку зібралося близько сотні волинян, аби з квітами та аплодисментами зустріти українських бійців Артема Віднюка з Ковеля та Володимира Гізуна з Любохин.
Військові капелани відслужили молитву поблизу фотостенду Героїв Небесної Сотні та Героїв АТО. Звільнені герої випустили в небо білих голубів у знак миру. Волонтерка Наталія Попова повідомила, що у полоні сепаратистів не перебуває жодного волинянина, однак 17 бійців із Волині є безвісти зниклими.
Боєць 54 бригади Артем Віндюк у полоні перебував у Луганську рік та один день. Герой каже, що найбільше сил йому додавала підтримка рідних: «Саме відчуття, що на Батьківщині тебе чекають, мене дуже підтримувало. Ми любимо та захищаємо свою країну і скоро повернемо Україні Донецьк та Луганськ». Під час перебування в полоні Артем мав змогу лише двічі переговорити з рідними.
Володимир Гізун, боєць 56 бригади розповів, як йому два роки жилося у полоні. Герой мужньо витримав перебування в Макіївській колонії, куди його перевезли з Донецька:
Буває, що зуб нариває, а вони кажуть, що нічим не можуть нам допомогти. Молилися щовечора та вірили, що Господь допоможе повернутися живими. Спочатку нас тримали в Донецьку в колишньому СБУ по одному в камерах, а потім повезли у Макіївську колонію. Там сиділи по три людини в камері. Коли отримували допомогу від батьків та волонтерів, то продукти у нас забирали, віддавали лише половину: інше діставалося конвою та зекам. Після нарікань сепаратисти почали відкривати посилки вже при нас. Інколи доводилося їсти гнилу капусту та кислий суп. З родиною зідзвонювалися один-два рази в місяць, а після перевезення в колонію нам півроку не давали писати листів додому. Змушували працювати, вивозили в аеропорт на прибирання. Якщо не виконуєш наказів, то били. Я прийшов захищати Україну від російської агресії, а мене звинуватили: прийшов на Схід вбивати дітей. А в полон мене взяли саме російські бійці».